переляканий

ПЕРЕЛЯ́КАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. до переляка́ти.

Голос у неї ослаб, став тихий, тоненький, немов дитячий. Видно було, що вона дуже перелякана (Леся Українка);

Перелякані тим переможним залпом, здибились коні на Бранденбурзьких воротах, здибились і заніміли (В. Логвиненко);

// переля́кано, безос. пред.

Де кого перелякано, вже баба тому на голову миску ставить та віск виливає (Дніпрова Чайка).

2. у знач. прикм. Охоплений переляком.

Перелякані жовніри .. хапались за палаші, за пістолі (О. Стороженко);

* Образно. Далі, мов велетенським молотом по ковадлі: грюк посеред лісу. Перелякані шибки забряжчали й заверещали в хаті всі одразу (С. Васильченко);

Він [Львів] був обережний і хитрий, як і всі, і такий же вічно нашорошений та переляканий (І. Багряний);

* У порівн. Дочки, мов перелякані цесарки, переступали з ноги на ногу (Ірина Вільде);

// Який виражає переляк.

– Хто там? – тривожно обізвався переляканий жіночий голос (Г. Хоткевич);

Механік, вимазаний у сажу, лупав переляканими очима (П. Панч).

(1) Переля́каний на смерть (до сме́рті) – охоплений надзвичайно сильним почуттям страху, дуже зляканий.

Надаремне переляканий на смерть циган благав пустити його (М. Коцюбинський);

– Муха пролетить мимо Ганни Іванівни, – посміхнувся начальник цеху, – а Валентин Модестович уже до смерті переляканий: чи не зачепить та муха його тендітну дружину крильцем (Ю. Шовкопляс).