перелічувати

ПЕРЕЛІ́ЧУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕЛІЧИ́ТИ, лічу́, лі́чиш, док., кого, із спол. що.

1. Робити підрахунки, підраховувати, рахувати всіх або все.

Тут він занепокоєно перелічує очима й руками деревини: чи не вкрала яка нечиста мара (М. Стельмах);

Вернувсь пан Пістряк до сотні, перелічив козаків – усі (Г. Квітка-Основ'яненко);

// Перераховувати, називати одне за одним, одного за одним або усіх, усе по черзі.

Тільки й мови було в їх, що перелічували гостей паничів і панночок, котрі мали понаїжджати на весілля (І. Нечуй-Левицький);

Не нам перелічувати, що Ви зробили задля сього (Панас Мирний);

– Ти ж знаєш, скільки наш край капітанів дав. І вони беруться по іменах перелічувати своїх славетних земляків (О. Гончар);

[Микита:] Ні, не всі ще ти ознаки перелічила. Про те ще не сказала, як він уміє улесливо буркотати та слини розпускати (М. Кропивницький).

2. Перераховувати ще раз, повторно або заново, по-іншому.

– Розспівався! – сердиться ватаг і наново перелічує карби (М. Коцюбинський);

Тітка виймала з-за пазухи вузлик, роздлубувала і довго шепчучи лічила мідяки. Потім перелічувала (Є. Гуцало);

Незвичними пальцями лічив [Турбай] гроші, часто передавав, і люди, перелічивши їх удома, повертали то зайву десятку, то навіть сотню (М. Руденко).

◇ (1) На (по) па́льцях [мо́жна (ле́гко)] перелічи́ти (порахува́ти) кого, що – кого-, чого-небудь дуже мала кількість.

Вони [кращі люди] .. замінили свій хатній халат на службовий каптан. То, правда, були ще тільки стовпи, одинокі рядчики, що їх по пальцях перелічиш (Панас Мирний);

Ле́гко перелічи́ти на па́льцях одніє́ї руки́.

Богдан Любомирович добре знав, що фахівців, котрі розуміються на цій проблемі, легко перелічити на пальцях однієї руки (з газ.);

(2) Не [мо́жна] перелічи́ти чого – дуже велика кількість; багато.

Привіз Онисько молоду жінку у свій зимовник, тутечки у його [нього] була рублена хата на дві половини, усякої худоби не перелічити і наймитів, і наймичок (О. Стороженко);

(3) Перелічи́ти (полічи́ти) зу́би кому і без дод. – побити, ударити кого-небудь, перев. по зубах.

– Встане не на ту ногу пан управитель – і зуби перелічить, і служби позбавить (М. Стельмах);

– Чом ти йому зубів не полічив? – загомоніли кругом (Панас Мирний).