перемагати

ПЕРЕМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕМОГТИ́, о́жу, о́жеш, док., кого, що.

1. також без дод. Вигравати бій або війну; завдавати супротивнику поразки.

[Айтра:] Наш владар в полі зустрівся з Ахіллесом. [Андромаха:] Ох!.. і що ж? [Айтра:] Здається, він його перемагає (Леся Українка);

// Ставати першим у спортивних змаганнях, грі і т. ін.

Інші потому в борінні виснажливім міряли сили, – В ньому найкращих борців переміг Евріал нездоланний (Борис Тен, пер. з тв. Гомера);

Ми востаннє в житті змагалися у футбол. І ми перемогли (Ю. Яновський).

2. перен. Виходити переможцем із труднощів, важкого становища, боротьби із стихією і т. ін., долати які-небудь перепони, перешкоди.

Авто рушило пляжем. Воно посувалося не швидко, перемагаючи пісок (Ю. Смолич);

Людина встає, і по обличчю я бачу, що вона перемогла море. Вона йде понад водою, і хвилі покірно лягають до її ніг (Ю. Яновський);

Коли людина цілком переможе космічні простори, то вона з гордістю вимовлятиме слово “земляк” згідно з його етимологією, тобто – мешканець Землі (М. Рильський);

// Виявляючись важливішим, сильнішим за кого-, що-небудь, отримувати верх над кимсь, чимсь.

Настя кидається до запорожців й махає руками. Її слова перемагає пісня (І. Нечуй-Левицький);

* У порівн. Золото старих соборних бань сліпуче блищить проти сонця, немовби хоче перемогти його своїм сяйвом (В. Собко);

// У суперечці примушувати супротивника погодитися із своєю думкою, своїми доказами і т. ін.

Довго такого багато говорили і спорили.., а таки Семен Іванович не переміг Олексія ніяк, на тім у той день і зосталося (Г. Квітка-Основ'яненко);

Замовкла мати: бачить, не переможе сина. Замовк і Чіпка, думаючи своє про себе (Панас Мирний);

// Пересилювати якісь відчування, почуття, емоції і т. ін.

Віталій Стратонович, ледве перемагаючи гнів, бере з рук панотця пропахлу церквою і потом камилавку і не знає, куди її подіти – так обурення тіпає чоловіком (М. Стельмах);

Перемагаючи гострий біль, Черниш повернувся до сусіда обличчям (О. Гончар).

◇ (1) Перемага́ти / перемогти́ себе́ (своє́ се́рце) – тамувати в собі які-небудь почуття, емоції і т. ін., боротися з якимсь станом.

Борис, перемагаючи себе, дивлячись не на друга, а на вулицю, на тіні, на одиноких перехожих, сказав: – Ти пам'ятаєш, я тобі колись говорив, що збираюсь одружитися (В. Собко);

Вона перемогла себе й почала казати далі: – Я... сама підпалила хату (Б. Грінченко);

Став шинкар свою жінку зневажати.., а Чайченко не переміг свого серця, уступився [заступився] (Марко Вовчок);

(2) Перемага́ти / перемогти́ смерть – виліковувати смертельну хворобу, залишатися живим після тяжкої хвороби.

[Кречет:] Я зроблю ще переливання крові. Завтра востаннє спробую перемогти його старість, смерть... (О. Корнійчук);

(3) Перемага́ти / перемогти́ хворо́бу – справлятися з хворобою; видужувати.

Минуло ще три дні. Організм Степана перемагав хворобу (В. Гжицький).