1. Словник української мови у 20 томах

перемінний

ПЕРЕМІ́ННИЙ, а, е.

1. розм. Такий, що буває не завжди; не весь час однаковий.

До вечора точився бій з перемінним успіхом то з одного, то з другого боку (П. Кочура);

Словам, Як людям і книжкам, химерних зазнавати Пригод лучається. У подиві лінгвіст Вивчає долю їх та перемінний зміст (М. Рильський).

2. Одяг (сорочка, сукня тощо) призначений для переодягнення, заміни.

– .. Мити нема коли, та й нема чого, де була яка перемінна сорочина, на хліб перевели (В. Винниченко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перемінний — перемі́нний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. перемінний — -а, -е. Такий, що буває не завжди; не весь час однаковий. Перемінне схрещування — метод розведення сільськогосподарських тварин, при якому маток у кожному наступному поколінні спаровують навперемінно з чистопородними або висококровними плідниками. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. перемінний — Мінливий, змінний Словник чужослів Павло Штепа
  4. перемінний — МІНЛИ́ВИЙ (який швидко змінюється; який зазнає різких змін тощо), ЗМІ́ННИЙ, ПЕРЕМІ́ННИЙ, НЕПОСТІ́ЙНИЙ, ЗМІНЛИ́ВИЙ розм., ПЕРЕМІ́НЛИВИЙ розм., ВЕРЕДЛИ́ВИЙ розм.; НЕСТА́ЛИЙ, НЕСТІЙКИ́Й, ПЕРЕПА́ДИСТИЙ діал. Словник синонімів української мови
  5. перемінний — Перемі́нний, -на, -не; прикм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. перемінний — ПЕРЕМІ́ННИЙ, а, е. Такий, що буває не завжди; не весь час однаковий. До вечора точився бій з перемінним успіхом то з одного, то з другого боку (Кочура, Зол. грамота, 1960, 151); Словам, Як людям і книжкам, химерних зазнавати Пригод лучається. Словник української мови в 11 томах