пересмикувати

ПЕРЕСМИ́КУВАТИ, ую, уєш і рідко ПЕРЕСМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕСМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. що. Смикаючи що-небудь, пересувати, перетягувати, розташовувати інакше.

Вона випросталась, пересмикнула хустку і сіла біля столу (П. Панч).

2. чим. Робити різкий рух (тілом, обличчям і т. ін.).

Дорош рвучко повернувся і, часто пересмикуючи худенькою шиєю, кроком смертельно зраненої людини вийшов (Григорій Тютюнник);

Здивовані, пересмикували [дівчата] плечима і тривожно дивились на подругу (А. Головко);

– Клопочуться люди коло поля, як мурахи... – доповідав Петрюк, пересмикаючи плечима, бо хвилювався (В. Бабляк);

Гість .. глянув, якось чудно пересмикнув бровою й одвернувся мовчки (І. Багряний);

// що, чим. Викликати різкий рух тіла, обличчя і т. ін.; викривляти судорогою обличчя.

Якась лиха сила пересмикнула всім тужавим тілом, перегнула його, скрутила болюче поранені кості (М. Стельмах);

// кого. Примушувати здригнутися від огиди, переляку і т. ін.

Згадка про цю жінку всього його пересмикнула (В. Гжицький);

Почувши, що справа її обходить, Марта поклала книжку на стіл і підвелася. Але слова кооператора, оте “вечора їй мало”, сказане грубо, цинічно-уїдливо, її геть пересмикнули (В. Підмогильний);

// безос., кого.

Ще два місяці тому, в німецькому полоні, мене завжди пересмикувало від нього (В. Козаченко);

Капітана аж пересмикнуло від якоїсь думки (Іван Ле).

3. тільки док., без дод., перен., розм. Швидко перебігти.

Заєць пересмикнув на той бік через греблю (Сл. Б. Грінченка).

◇ (1) Пересми́кувати (пересмика́ти) / пересми́кати ка́рти – намагаючись перехитрити, обдурити кого-небудь, представляти щось спотворено, перекручено; вводити в оману когось.

[Чирва:] Я пропоную: підтримати [владу] добровільно .. [Небаба:] Він хоче перечирвити сходку. Пересмикує карти (І. Микитенко).