пересмикувати

ПЕРЕСМИ́КУВАТИ, ую, уєш і рідко ПЕРЕСМИКА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕСМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

1. перех. Смикаючи що-небудь, пересувати, перетягувати, розташовувати інакше.

Вона випросталась, пересмикнула хустку і сіла біля столу (Панч, II, 1956, 498).

2. неперех. Робити різкий рух (тілом, обличчям і т. ін.).

Дорош рвучко повернувся і, часто пересмикуючи худенькою шиєю, кроком смертельно зраненої людини вийшов (Тют., Вир, 1964, 197);

Здивовані, пересмикували [дівчата] плечима і тривожно дивились на подругу (Головко, І, 1957, 395);

— Клопочуться люди коло поля, як мурахи… — доповідав Петрюк, пересмикаючи плечима, бо хвилювався (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 67);

Юрко болісно пересмикнув губами (Коз., Вибр., 1947, 68);

// перех. і неперех. Викликати різкий рух тіла, обличчя і т. ін.; викривляти судорогою обличчя.

Ліве плече і щоку матроса зрідка пересмикував нервовий тик (Бойч., Молодість, 1949, 104);

Якась лиха сила пересмикнула всім тужавим тілом, перегнула його, скрутила болюче поранені кості (Стельмах, II, 1962, 204);

// перех. Примушувати здригнутися від огиди, переляку і т. ін.

Згадка про цю жінку всього його пересмикнула (Гжицький, Вел. надії, 1963, 316);

// перех., безос.

Ще два місяці тому, в німецькому полоні, мене завжди пересмикувало від нього (Коз., Зол. грамота, 1939, 28);

Капітана аж пересмикнуло від якоїсь думки (Ле, Право.., 1957, 112).

◊ Пересми́кувати (пересмикну́ти) ка́рти (ка́рту) — обдурювати, намагатися перехитрити кого-небудь, підміняючи одне іншим.

[Чирва:] Я пропоную: підтримати [владу] добровільно, цебто не затверджувати, скільки тисяч. От і все. [Небаба:] Він хоче перечирвити сходку. Пересмикує карти (Мик., І, 1957, 65).

3. тільки док., неперех., перен., розм. Швидко перебігти.

Заєць пересмикнув на той бік через греблю (Сл. Гр.).