пересохлий

ПЕРЕСО́ХЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. до пересо́хнути.

Княгиня Ольга .. стискувала пересохлі від вітру й морської води уста й одверталась (С. Скляренко);

Остаточно пересохлі соляні озера заносив пил, пісок, мул (з наук.-попул. літ.).

2. у знач. прикм. Який став безводним, втративши всю воду, вологу.

Вона .. копирсала ручкою в пересохлій чорнильниці (О. Гуреїв);

Скарбниця була порожня, як пересохлий колодязь в пустині (З. Тулуб);

// Який став маловодним (про джерела, русла рік, водоймища і т. ін.).

Немовчно тікали маленькі хвилі пересохлого потоку (Г. Хоткевич);

// Який став занадто сухим, втративши всю воду, вологу.

Під ногами пересохла земля оберталась на порох (П. Панч);

* У порівн. Сніг пересикався, як пересохлий пісок, дерева запутані в іній, розпрамляли замерзле гілля (А. Дімаров).

3. у знач. прикм. Який став сухим, шорстким, втративши природну зволоженість, соки і т. ін.

Ми .. їхали мовчки, від часу до часу промочуючи пересохле горло кількома краплями .. вина (І. Франко);

Раз і я, Ішовши довго стежкою по лісі, .. Устами пересохлими припав До тої срібносльозої кринички (М. Рильський);

Нарешті, повставали всі, з сонними мутними очима, з попухлими, носами, з пересохлими губами, сердиті, злі, розкудовчені, брудні (В. Винниченко);

* Образно. Чути було, як хворий пересохлим голосом кидав окремі фрази своїм сусідам (Іван Ле).

4. у знач. прикм. Худий, виснажений від голоду, хвороби або старості.

Пересохла рука.