пересохлий

ПЕРЕСО́ХЛИЙ, а, е.

1. Дієпр. акт. мин. ч. до пересо́хнути.

Княгиня Ольга.. стискувала пересохлі від вітру й морської води уста й одверталась (Скл., Святослав, 1959, 127);

Остаточно пересохлі соляні озера заносив пил, пісок, мул (Наука.., 9, 1962, 35).

2. у знач. прикм. Який став безводним, втративши всю воду, вологу.

Вона.. копирсала ручкою в пересохлій чорнильниці (Гур., Наша молодість, 1949, 325);

Скарбниця була порожня, як пересохлий колодязь в пустині (Тулуб, Людолови, II, 1957, 505);

// Який став маловодним (про джерела, русла рік, водоймища і т. ін.).

Немовчно тікали маленькі хвилі пересохлого потоку (Хотк., II, 1966, 120);

// Який став занадто сухим, втративши всю воду, вологу.

Під ногами пересохла земля оберталась на порох (Панч, В дорозі, 1959, 46).

3. у знач. прикм. Який став сухим, шорстким, втративши природну зволоженість, соки і т. ін.

Ми.. їхали мовчки, від часу до часу промочуючи пересохле горло кількома краплями.. вина (Фр., III, 1950, 215);

Раз і я, Ішовши довго стежкою по лісі,.. Устами пересохлими припав До тої срібносльозої кринички (Рильський, ІІІ, 1961, 169);

*Образно. Чути було, як хворий пересохлим голосом кидав окремі фрази своїм сусідам (Ле, Міжгір’я, 1953, 239).

4. у знач. прикм. Худий, виснажений від голоду, хвороби або старості.

Пересохла рука.