перетикати

ПЕРЕТИКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕТКНУ́ТИ і діал. ПЕРЕТИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що.

1. розм. Утикати, устромляти що-небудь ще раз, повторно або заново, по-іншому.

2. діал. Перетинати.

Кажуть мені річку брести Широкую та глибокую. Ніяк єї [її] не перебрести, Ні перетикнути (П. Чубинський).

ПЕРЕТИКА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕТКА́ТИ, тчу́, тче́ш, док.

1. Ткати по основі утоком, щоб утворився певний візерунок.

Рідше користувалися пряжею з натурального шовку, якою де-не-де перетикали одягові тканини святкового призначення (з наук.-попул. літ.).

2. тільки док. Поткати, виткати все або багато чого-небудь.

ПЕРЕТИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., що, розм.

Потикати все або багато кого-, чого-небудь.

А я тую багатую терном перетичу. А вбогую хорошую до себе прикличу (П. Чубинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перетикати — перети́кати дієслово доконаного виду потикати все або багато чого-небудь перетика́ти 1 дієслово недоконаного виду встромляти ще раз діал. перетика́ти 2 дієслово недоконаного виду ткати ще раз Орфографічний словник української мови
  2. перетикати — -ичу, -ичеш, док., перех., розм. Потикати все чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. перетикати — ПЕРЕТИНА́ТИ (рухатися упоперек чогось), ПЕРЕСІКА́ТИ, ПЕРЕРІ́ЗУВАТИ (ПЕРЕРІЗА́ТИ), ПЕРЕТИКА́ТИ діал. — Док.: перетя́ти (перетну́ти), пересі́кти, перері́зати, переткну́ти (перетикну́ти). Словник синонімів української мови
  4. перетикати — ПЕРЕТИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., перех., розм. Потикати все або багато чого-небудь. А я тую багатую терном перетичу. А вбогую хорошую до себе прикличу (Чуб., V, 1874, 38). ПЕРЕТИКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕТКНУ́ТИ і діал. ПЕРЕТИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Словник української мови в 11 томах
  5. перетикати — Перетикати, -ка́ю, -єш сов. в. перетикати, -каю и -тичу, -чеш, гл. Перегораживать, перегородить рядомъ чего либо натыканнаго. А я тую бистру річку очеретом перетикаю. Чуб. V. 457. А я тую багатую терном перетину, а вбогую, хорошую до себе прикличу. Чуб. V. 38. Словник української мови Грінченка