перетикати

ПЕРЕТИНА́ТИ (рухатися упоперек чогось), ПЕРЕСІКА́ТИ, ПЕРЕРІ́ЗУВАТИ (ПЕРЕРІЗА́ТИ), ПЕРЕТИКА́ТИ діал. — Док.: перетя́ти (перетну́ти), пересі́кти, перері́зати, переткну́ти (перетикну́ти). Якась тітка перетинала дорогу, а за нею, підтюпцем, поспішали три кози (О. Копиленко); Пересікли (хлопці) лісову стежку, і перед ними рівною зеленкуватою гладдю прослалося тихе, спокійне озеро (Ю. Збанацький); Крутиться (ковбок) на місці, а відтак знов жене, жене вбік, перерізаючи ріку наскоси (Г. Хоткевич); Кажуть мені річку брести Широкую та глибокую. Ніяк єї не перебрести, Ні перетикнути (П. Чубинський).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. перетикати — перети́кати дієслово доконаного виду потикати все або багато чого-небудь перетика́ти 1 дієслово недоконаного виду встромляти ще раз діал. перетика́ти 2 дієслово недоконаного виду ткати ще раз Орфографічний словник української мови
  2. перетикати — -ичу, -ичеш, док., перех., розм. Потикати все чи багато чого-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. перетикати — ПЕРЕТИКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕТКНУ́ТИ і діал. ПЕРЕТИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що. 1. розм. Утикати, устромляти що-небудь ще раз, повторно або заново, по-іншому. 2. діал. Перетинати. Кажуть мені річку брести Широкую та глибокую. Словник української мови у 20 томах
  4. перетикати — ПЕРЕТИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, док., перех., розм. Потикати все або багато чого-небудь. А я тую багатую терном перетичу. А вбогую хорошую до себе прикличу (Чуб., V, 1874, 38). ПЕРЕТИКА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕТКНУ́ТИ і діал. ПЕРЕТИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Словник української мови в 11 томах
  5. перетикати — Перетикати, -ка́ю, -єш сов. в. перетикати, -каю и -тичу, -чеш, гл. Перегораживать, перегородить рядомъ чего либо натыканнаго. А я тую бистру річку очеретом перетикаю. Чуб. V. 457. А я тую багатую терном перетину, а вбогую, хорошую до себе прикличу. Чуб. V. 38. Словник української мови Грінченка