перетинати

ПЕРЕТИНА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ПЕРЕТЯ́ТИ, ПЕРЕТНУ́ТИ, тну́, тне́ш, док., що.

1. Розсікаючи, розділяти на частини.

Треба було так його [ножик] насталити, щоб .. волосочок перетинав (Марко Вовчок);

Біжу до шибениці я – петлю ножем перетинаю (П. Тичина);

З уланом рубався [батько], та невдало, – шабля ворога перетнула ключицю – тільки хряснуло (В. Речмедін);

// безос.

Тут ми мусили перепочити, фурман зв'язував отоси, що їх, мов ножем, перетяло, і лагодив тріснутий хомут голобельної (Олесь Досвітній);

// перен. Позбавляти, припиняти життя; вбивати.

І от тепер смерть постає перед нею, перетинає її життя, так раптово і безглуздо! (Г. Коцюба);

[Кассандра:] О, краще б я тепер мечем жертовним життя її перетяла, от зараз, поки вона ще горя не зазнала! (Леся Українка);

Та куля перетнула Гаряче серце (А. Малишко).

2. Рухатися, переміщатися упоперек чого-небудь, у поперечному напрямку.

По долині, як духи, проходять людські темні силуети. Вони швидко перетинають її і зникають всередині придорожньої юрти (В. Гжицький);

Вони перетяли круту вузьку вулицю і спустились каменистою стежкою до моря (М. Коцюбинський);

Тимкові можна було перетнути річку нижче крученої ковбані і випливти на свій город (Григорій Тютюнник);

// Розділяючи, пролягати через що-небудь у поперечному напрямку.

Фронт перетнув житній лан навпіл (Ю. Мушкетик);

Десь з другого боку селища перейшли [партизани] кладкою ручай, що вискочив з переліска .. і перетнув те селище навпіл (Іван Ле);

// Розташовуватися упоперек чого-небудь.

Церква з домом священика перетинає вулицю якраз пополовині (І. Нечуй-Левицький);

// Залишати сліди на обличчі або тілі (про зморшку, рубець, шрам).

Тонкий шрам від ворожої шаблі, що перетинав праву щоку Турбая, робив його обличчя грізним, нещадним (М. Руденко);

Куточки губ йому стали гострі, а лоб перетяла різка зморшка (Я. Гримайло);

// Падати у поперечному напрямку (про промінь, тіні і т. ін.).

Сарай перетинає сонячний промінь (О. Довженко);

Тіні від дерев у садах перетинали вулиці (О. Десняк);

Промінь увійшов крізь вікно, перетяв підлогу і ліг на стіл (Ю. Смолич);

// перен. Лунати, заглушаючи щось (про звуки).

На море насунув туман. Свист вітру й морського гулу часом перетинала сирена (Ю. Яновський);

Зненацька перетяв німу тишу гомін дзвінків, що задзеленькотіли на подвір'ї (А. Крушельницький).

3. Рухатися через який-небудь простір від початку до кінця або через великий простір.

М'яч блискавично перелітає з кінця в кінець майданчика, перетинає його в несподіваних напрямах (В. Собко);

Поїзд Алма-Ата – Москва перетинає безконечні простори (А. Малишко);

Аж ось, здається, наче хто приснув! З-за [гори] скакнула невеличка іскорка серед рожевого сяйва й довгою промінястою стрілою перетяла увесь степ (Панас Мирний);

Минуло, по суті, зовсім небагато часу, і людина здобула крила, піднялася в повітря, перетнула океани (О. Гончар).

4. Рухаючись упоперек чогось, перегороджувати шлях кому-, чому-небудь, намагаючись затримати.

В степах донецьких б'ються шахтарі, перетинають ворогу дороги (В. Сосюра);

Яничари намагалися перетяти їм дорогу, але божевільні від жаху рекрути з нелюдською силою напали на них (З. Тулуб);

Перед самим гуртожитком їм перетяв дорогу карнавальний похід (Яків Баш);

// Перегороджувати шлях, дорогу кому-, чому-небудь.

Перетинали [гімназисти] вулиці вірьовками, знімали й перевішували вивіски на крамницях, майстернях і перукарнях (П. Колесник);

Чорніла велетенська, звалена буреломом, сосна. Здавалось, що хтось навмисне перетнув нам шлях (Є. Кравченко);

// Перегороджувати річку, канал і т. ін. спеціальними спорудами.

– Треба перетинати річку греблею (М. Чабанівський);

Перетяв Дніпро-Славуту біля Запоріжжя знаменитий Дніпрельстан (Остап Вишня);

// Бути перешкодою, заважати кому-небудь.

Великі каміння перетинали йому дорогу (М. Коцюбинський);

Перед самою греблею їм перетяв дорогу височенний замет (Ю. Збанацький).

5. перев. у сполуч. зі сл. подих, дихання, горло. Перехоплюючи, затримуючи дихання, викликати почуття болісного стиснення у горлі.

Мороз гостро перетнув подих, холод защемів на обличчі (О. Копиленко);

// безос.

Поки вони були внизу, я трохи відсапнувся, бо спочатку від удару мені раптом перетяло дихання (Л. Смілянський);

Любов Степанівна мовчала, їй перетяло горло (С. Голованівський).