перетлілий
ПЕРЕТЛІ́ЛИЙ, а, е.
1. Дієпр. акт. до перетлі́ти.
Всюди Ліна бачить замазучені майки, перетлілі від поту безрукавки (О. Гончар);
Мацала [Маруся] в абсолютній тьмі, де був вогонь. Але на тім місці була лиш давно перетліла купа попелу (Г. Хоткевич);
Землю тут вимощено жужелицею, серед якої де-не-де валяються дрібненькі кусочки ще не перетлілого вугілля (Я. Гримайло).
2. у знач. прикм. Зіпсований від гниття, дії вологи і т. ін.
Панас Кандзюба стояв серед грузу, важкий і сірий, як купа перетлілої цегли (М. Коцюбинський);
Земля пахла перетлілими корінцями і гноєм (О. Десняк).
3. у знач. прикм. Який згорів, перетлів.
В хаті в глиняному лучиннику горять смільні дранки, перетлілі їхні шматки з шипінням падають в цеберко з водою (М. Стельмах);
Він дістав попільничку, почав вибивати з люльки перетлілий тютюн (О. Гуреїв).
Значення в інших словниках
- перетлілий — перетлі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- перетлілий — [пеиреит'л’ілией] м. (на) -лому/ -л'ім, мн. -л'і Орфоепічний словник української мови
- перетлілий — -а, -е. 1》 Дієприкм. акт. мин. ч. до перетліти. 2》 у знач. прикм. Зіпсований від гниття, дії вологи і т. ін. 3》 у знач. прикм. Який згорів, перетлів. Великий тлумачний словник сучасної мови
- перетлілий — ПЕРЕТЛІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. мин. ч. до перетлі́ти. Всюди Ліна бачить замазучені майки, перетлілі від поту безрукавки (Гончар, Тронка, 1963, 269); Мацала [Маруся] в абсолютній тьмі, де був вогонь. Словник української мови в 11 томах