переховувати

ПЕРЕХО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ПЕРЕХОВА́ТИ, а́ю, а́єш, док., кого, що.

1. Ховати кого-, що-небудь від когось, укривати якийсь час.

– В кожному селі полтавські матері переховують як не одного, то кілька оточенців (О. Гончар);

– Чи нема де в вас прихистити та переховати крадену пшеницю на якийсь там час? – і Бонковський щиро признавсь і оповістив за свою крадіжку та шахрування (І. Нечуй-Левицький);

З тривогою в голосі додав [Онисько]: – Боюсь я, сину, щоб біляки не забрали нашого коня, переховати поки що треба (І. Цюпа);

// від чого. Ставати притулком у негоду, спеку і т. ін.; захищати.

Цей ліс і ця липа, що стілько меду з її бджола набрала, що стілько раз переховувала мене.., – все це пропаде (Панас Мирний).

2. Ховати, приховувати ще раз, повторно, в іншому місці.

[Кукса:] Як це Антон постеріг, що я переховував гроші? Добре, що після того ще раз їх переховав! (М. Кропивницький);

Хлопцеві мрії зразу увірвалися, йому чогось прийшло в голову: треба переховати халявки, щоб дяк не вкрав часом (С. Васильченко).

3. розм. Приховувати для того, щоб зберегти.

Коли Вольф не прийде, то він сам забере гроші, переховає їх для нього, коли б вернувся пізніше з Угорщини (І. Франко);

* Образно. Жадобу любові і відповідний темперамент зуміла [вдовиця] переховати аж до своїх цілком поважних літ (Г. Хоткевич).

4. діал. Зберігати (у 1 знач.).

Коло хати мав [Онуфрій] бурдей, як Івоніка в полі, лише багато менший. Там пересиджував із замилуванням уліті, а взимі переховував бджоли (О. Кобилянська);

По обіді замкнувся він у світлиці, де переховував різні папери, грамоти, метрики і привілеї (З. Тулуб).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

переховувати

Значення в інших словниках