1. Словник української мови у 20 томах

печалувати

ПЕЧА́ЛУВАТИ, ую, уєш, недок., діал.

1. кого. Печалити.

Це мене дуже печалувало.

2. Печалитися, сумувати.

Як лягав [Антосьо] спати, то найгірш печалував, що не віддав груші (А. Свидницький).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. печалувати — печа́лувати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. печалувати — -ую, -уєш, недок., діал. 1》 перех. Печалити. 2》 неперех. Печалитися, сумувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. печалувати — ЗАСМУ́ЧУВАТИ (викликати смуток у кого-небудь, робити смутним когось), СМУТИ́ТИ, ПЕЧА́ЛИТИ, ПОТЬМА́РЮВАТИ, ОПЕЧА́ЛЮВАТИ рідше, ЖУРИ́ТИ рідше, РОЗСТРО́ЮВАТИ розм., ПЕЧА́ЛУВАТИ діал., ОСМУ́ЧУВАТИ рідко; ПРИСМУ́ЧУВАТИ (трохи). — Док. Словник синонімів української мови
  4. печалувати — ПЕЧА́ЛУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. 1. перех. Печалити. Це мене дуже печалувало. 2. неперех. Печалитися, сумувати. Як лягав [Антосьо] спати, то найгірш печалував, що не віддав груші (Свидн., Люборацькі, 1955, 142). Словник української мови в 11 томах
  5. печалувати — Печалувати, -лую, -єш гл. = печалуватися. Як лягав спати, то найгірш печалував, що не віддав груші. Св. Л. 207. Словник української мови Грінченка