пильний

ПИ́ЛЬНИЙ¹, а, е.

1. Який робить щось або ставиться до чого-небудь з увагою; уважний.

Стояв коваль замислений у кузні, Вдивляючись в розплавлене залізо. Принишк підручний, пильний і тривожний, Світились очі блисками металу (М. Гірник);

Завжди пильна до свого туалету, вона й тепер була розчесана, начисто вимита (Григорій Тютюнник);

// Який діє постійно, безперервно або не знижується, не послаблюється.

Зазнайте ж [діти] втіх, поки не пізно, Під пильним доглядом сім'ї, Та не розкидано вас різно З-під крилець неньчиних її (П. Грабовський);

Про пильний інтерес Пушкіна до України знають усі: “Полтава” його написана на підставі серйозного вивчення джерел, з проникненням в дух історії українського народу (М. Рильський).

2. Який відзначається увагою, спостережливістю, здатний все помічати, підмічати.

У старого було пильне око, і він помітив іскорки надії, які засяяли в очах Кіндрата, коли той побачив Стецюру (Л. Дмитерко);

Його пильне вухо насторожено ловило найтихіші звуки (В. Владко);

// Який за певних обставин стає дуже настороженим, гострим і т. ін. (про погляд, увагу тощо).

– Чого ти, тітко, обдивляєшся мене, як вовка? Я такий же, як і всі, – каже Чіпка, не видержавши її пильних оглядин (Панас Мирний);

Раптом Соломон повернув лице до Максима, і той, відчувши на собі його пильний, вичікувальний погляд, повернувся (І. Багряний).

3. Який вимагає термінового, негайного виконання; нагальний.

[Олеся:] Що у мене – робота яка чи діло пильне, котре примушує мене сидіти дома? (М. Кропивницький);

В неділю я не мав пильної роботи, ходив по лісі, лежав у холодку та думки думав (О. Маковей).

4. Дуже великий, настійний (про прохання, потребу і т. ін.).

– Маю до вас пильне-пильне прохання. Обіщаєте [обіцяєте] зробити? (С. Васильченко);

– При пильній та нагальній потребі не виключено, а навіть і слід чи то відвідати нас, чи повідомити (В. Козаченко).

5. Який ретельно ставиться до своїх обов'язків, роботи; старанний.

Засумувала Зіна, яка завжди була пильною ученицею; для неї сама думка про можливу втрату року була нестерпно важкою (В. Гжицький);

Діти ходили до школи, обоє були дуже пильні і чемні (С. Ковалів);

// Який постійно впорядковує що-небудь; дбайливий.

В салоні щось немов не так було, як би повинно. Не видно там було пильної руки господині (Леся Українка).

ПИ́ЛЬНИЙ², а, е.

Прикм. до пил 1.

– Ой, Химо, – промовляє [Катря], – як усе світове минає! І кохання, і радощі, і горе – як усе минає. Що було нам дороге, над душу, – бачимо, аж порошинка пильна!.. (Марко Вовчок).