пиляти

ПИЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок.

1. що і без дод. Розрізати пилкою дерево, камінь і т. ін.

– Там – камінь обробляють – точать, пиляють, вистругують з нього всякі виробки (Панас Мирний);

Тиждень промайнув як один день. З ранку до ночі Шевченко пиляв і стругав, збивав ящики, щось пакував або зашивав у рогожу (З. Тулуб);

Зуб'я поперечної пилки заточують з обох боків, внаслідок чого вона однаково добре пиляє, рухаючись в обидва боки (з наук.-попул. літ.);

// Пилкою надавати потрібної форми, сточуючи нерівності.

– П'ятий розряд мені дали. Пробу пиляв на відмінно (В. Собко);

// перен., розм. Безперервно дошкуляти кому-небудь причіпками, повчаннями, дорікати чимось.

Якщо я кого пиляю, то хіба саму себе, та воно зате нікому не вадить (Леся Українка);

Вона пиляла сина весь час, починаючи з того дня, як тільки він зіп'явся на ноги і почав розуміти мову. Пиляла й пиляла безупинно, поки зробила з нього боягуза, нікчему (А. Хижняк).

2. що і без прям. дод., перен., розм. Граючи на музичному інструменті, перев. смичковому, видобувати з нього різкі, негармонійні звуки.

Кривобокий скрипаль щось пиляє на скрипці, а його партнер акомпанує йому на старому розбитому роялі (П. Колесник);

// Видавати одноманітні різкі звуки (про комах).

Інтимно десь у кутку [хати] пиляв немудру мелодію цвіркун (Ю. Яновський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

пиляти

Значення в інших словниках