писемний
ПИСЕ́МНИЙ, а, е.
1. Виражений за допомогою графічних знаків; написаний.
Серед джерел вивчення історії мови головними є два: писемні пам'ятки й живі народні говірки (з наук. літ.).
2. заст. Признач. для писання, який служить для письма.
Удвох вони йшли до монастиря, до писемної палати, де ченці переписували книги (А. Хижняк);
У кімнаті майже порожньо. Великий писемний стіл і шафа з книжками – з одного боку, ліжко і столик-шафа для їжі, з другого (В. Собко).
3. Власт. пам'яткам писемності; книжний (перев. про мову).
Науковий стиль менше за інші піддається впливу розмовної стихії. Він весь час твердо стоїть на позиціях писемного різновиду (з наук. літ.);
Писемна мова.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- писемний — писе́мний прикметник Орфографічний словник української мови
- писемний — (- пам'ятку) писаний, написаний; (стіл) письмовий; (стиль) книжний. Словник синонімів Караванського
- писемний — -а, -е. 1》 Виражений за допомогою графічних знаків; написаний. 2》 Признач. для писання, який служить для письма. Писемна мова. 3》 Власт. пам'яткам писемності; книжний (перев. про мову). Писемна мова. Великий тлумачний словник сучасної мови
- писемний — Писе́мний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- писемний — КНИ́ЖНИЙ (характерний для літературно-писемного викладу, невластивий живій мові); ПИСЕ́МНИЙ (перев. про мову). Книжні слова; Писемний різновид стилю. РУКОПИ́СНИЙ (написаний від руки), ПИ́САНИЙ, ПИСЕ́МНИЙ, НЕДРУКО́ВАНИЙ. Поезії Шевченка.. Словник синонімів української мови
- писемний — ПИСЕ́МНИЙ, а, е. 1. Виражений за допомогою графічних знаків; написаний. Серед джерел вивчення історії мови головними є два: писемні пам’ятки й живі народні говірки (Вісник АН, 1, 1971, 69). 2. Признач. для писання, який служить для письма. Словник української мови в 11 томах
- писемний — Писе́мний, -а, -е Письменный. Вх. Лем. 449. Словник української мови Грінченка