писемний
ПИСЕ́МНИЙ, а, е.
1. Виражений за допомогою графічних знаків; написаний.
Серед джерел вивчення історії мови головними є два: писемні пам’ятки й живі народні говірки (Вісник АН, 1, 1971, 69).
2. Признач. для писання, який служить для письма.
Удвох вони йшли до монастиря, до писемної палати, де ченці переписували книги (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 415);
У кімнаті майже порожньо. Великий писемний стіл і шафа з книжками — з одного боку, ліжко і столик-шафа для їжі, з другого (Собко, Любов, 1935, 55).
3. Власт. пам’яткам писемності; книжний (перев. про мову).
Науковий стиль менше за інші піддається впливу розмовної стихії. Він весь час твердо стоїть на позиціях писемного різновиду (Мовозн., XVIII, 2, 1963, 15);
Писемна мова.
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- писемний — писе́мний прикметник Орфографічний словник української мови
- писемний — (- пам'ятку) писаний, написаний; (стіл) письмовий; (стиль) книжний. Словник синонімів Караванського
- писемний — -а, -е. 1》 Виражений за допомогою графічних знаків; написаний. 2》 Признач. для писання, який служить для письма. Писемна мова. 3》 Власт. пам'яткам писемності; книжний (перев. про мову). Писемна мова. Великий тлумачний словник сучасної мови
- писемний — Писе́мний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- писемний — ПИСЕ́МНИЙ, а, е. 1. Виражений за допомогою графічних знаків; написаний. Серед джерел вивчення історії мови головними є два: писемні пам'ятки й живі народні говірки (з наук. літ.). 2. заст. Признач. для писання, який служить для письма. Словник української мови у 20 томах
- писемний — КНИ́ЖНИЙ (характерний для літературно-писемного викладу, невластивий живій мові); ПИСЕ́МНИЙ (перев. про мову). Книжні слова; Писемний різновид стилю. РУКОПИ́СНИЙ (написаний від руки), ПИ́САНИЙ, ПИСЕ́МНИЙ, НЕДРУКО́ВАНИЙ. Поезії Шевченка.. Словник синонімів української мови
- писемний — Писе́мний, -а, -е Письменный. Вх. Лем. 449. Словник української мови Грінченка