писочок

ПИ́СОЧОК, чка, ч.

Зменш.-пестл. до пи́сок.

Алеями, залитими сонцем, метушилась щаслива дітвора, а бабуні й молоді дівки з різнокольоровими клуночками на руках, що з них визирали рожеві, воскові писочки немовлят, сиділи поспіль на лавах, захоплені бесідою (Олесь Досвітній);

На стежці зустріли їжака, який прямував до кисличок і сопів кругленьким, немов у поросяти, писочком (С. Чорнобривець);

Перебирає [муха] своїми дрібними ніжками просто до молока. Надибала крапельку. Замочила свій тоненький писочок і виймає його, знов замочила і знов виймає... (А. Крушельницький);

Немов поміркували [форелі] щось: іще декілька з'їло кидані шматки, але переважна маса не хотіла їх їсти; деякі навіть, ухопивши та спробувавши смаку, викидали їх із писочків назад (І. Франко).