питися
ПИ́ТИСЯ, п'є́ться, недок., безос.
1. Мати бажання, схильність пити (які-небудь напої).
Де їсться смачно, там і п'ється, Од земляків я так чував (І. Котляревський);
– Риба без води, а чоловік без землі гине, – увернув Кулик по-письменному. – Егеж, еге... А коли так, пий, поки п'ється, гуляй, поки гуляється! (Панас Мирний);
В обох містах, угорському і австрійському, грали циганські оркестри, сяяли вікна кафе і ресторанів, там співалося і пилося (С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека).
2. Пас. до пи́ти.
Ой не п'ється горілочка, Не п'ються й меди (Т. Шевченко);
Бражка відгонила солодом, але була прохолодна, гостра на смак і легко пилася (В. Дрозд).
◇ (1) Не до те́бе (до ньо́го, до не́ї і т. ін.) п'є́ться (п'ють) – це не стосується присутнього при розмові або того, до кого звертаються.
– Чого ж ти мовчиш, неначе не до тебе п'ється? – говорила Навроцька до мужа. – Бо таки не до мене... – обізвався Навроцький (І. Нечуй-Левицький);
[Пилип:] А тобі що? – Ні волика, ні корівки!.. Що ти за пашею бідкався, чи як?.. [Денис:] Не до тебе п'ють! (М. Кропивницький).
Значення в інших словниках
- питися — пи́тися 1 дієслово недоконаного виду мати бажання, схильність пити безос. пи́тися 2 дієслово недоконаного виду пас. до пи́ти Орфографічний словник української мови
- питися — п'ється, недок., безос. 1》 Мати бажання, схильність пити (які-небудь напої). 2》 Пас. до пити. Великий тлумачний словник сучасної мови
- питися — ПИ́ТИСЯ, п’є́ться, недок., безос. 1. Мати бажання, схильність пити (які-небудь напої). Де їсться смачно, там і п’ється, Од земляків я так чував (Котл., І, 1952, 205); — Риба без води, а чоловік без землі гине, — увернув Кулик по-письменному. Словник української мови в 11 томах
- питися — Пи́тися, п'юся, п'єшся гл. Питься. Горілка не п'ється. Чуб. V. 420. не до тебе пилося. Не къ тебѣ обращались, не о тебѣ рѣчь. Ном. № 9581. Словник української мови Грінченка