питимий
ПИТИ́МИЙ, а, е, заст.
Рідний; питомий.
Бачу, що мені недобре тут буде! Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась? (Марко Вовчок);
Не вмирав дідусь той, хоч і нудив світом, бо судила доля, що умре тоді лиш, коли край питимий він побачить вільним, дужим та щасливим (Дніпрова Чайка).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- питимий — пити́мий прикметник рідний; питомий арх. Орфографічний словник української мови
- питимий — -а, -е, заст. Те саме, що питомий II. Великий тлумачний словник сучасної мови
- питимий — Пити́мий і пито́мий, -ма, -ме Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- питимий — РІ́ДНИЙ (який має кровну спорідненість з кимсь), КРО́ВНИЙ, КРЕ́ВНИЙ розм., РОДИ́МИЙ розм.; ПИТИ́МИЙ заст.; ЄДИНОУТРО́БНИЙ книжн. (народжений тією ж матір'ю); ЄДИНОКРО́ВНИЙ, ОДНОКРО́ВНИЙ (тільки по батькові). А хто ж мою головоньку Без тебе сховає?... Словник синонімів української мови
- питимий — ПИТИ́МИЙ, а, е, заст. Рідний; питомий. Бачу, що мені недобре тут буде! Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась?... Словник української мови в 11 томах
- питимий — Питимий, -а, -е 1) Родимый. Де ж таки хто чував, щоб дитина так незвичайно з питимою своєю матінкою поводилась. МВ. І. 25. 2) = питний. питиме й їдиме. Напитки и пища. Гуляли вони, пили, їли усе добре, да й пошли собі назад, покидавши усе, що позоставалось: і питиме, і їдиме. Рудч. Ск. II. 157. Словник української мови Грінченка