1. Словник української мови у 20 томах

питун

ПИТУ́Н, а́, ч., діал.

Посуд для пиття.

В кутку біля судника топтався дід Кушка. Він, очевидно, шукав питуна. Знайшовши, шкрябнув по дну відра, випив, не переводячи духу (Ю. Мушкетик);

У народному побуті були поширені скляні чарки, питуни, стопки, шкалики, рюмки, склянки, пивні кухлі, глечики, барильця тощо (з навч. літ.).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. питун — питу́н іменник чоловічого роду, істота діал. Орфографічний словник української мови
  2. питун — -а, ч., діал. Посуд для пиття. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. питун — КУ́ХОЛЬ (металева, череп'яна та ін. посудина з ручкою для пиття води, різних напоїв), КО́РЕЦЬ, КОРЯ́К, КВА́РТА, КВАРТИ́НА розм., КАРВА́ТКА діал., ПИТУ́Н діал.; КОНО́ВКА (КОНІ́ВКА) (висока, перев. Словник синонімів української мови
  4. питун — ПИТУ́Н, а́, ч., діал. Посуд для пиття. В кутку біля судника топтався дід Кушка. Він, очевидно, шукав питуна. Знайшовши, шкрябнув по дну відра, випив, не переводячи духу, перехопив відро і шкрябнув знову (Мушк. Словник української мови в 11 томах