пихкання
ПИ́ХКАННЯ, я, с.
Дія за знач. пи́хкати і звуки, утворювані цією дією.
– А вона тобі, ота бісова машина, як скажена – тільки гурк-гурк, пих-пих. І від того пихкання та гарчання у мене в голові одразу все шкереберть (С. Журахович);
В суботу і неділю на заводі тиша. Не чути ритмічних постукувань конвейєрних візків, важкого пихкання пресів (з газ.).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пихкання — пи́хкання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
- пихкання — -я, с. Дія за знач. пихкати і звуки, утворювані цією дією. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пихкання — ПИ́ХКАННЯ, я, с. Дія за знач. пи́хкати і звуки, утворювані цією дією. — А вона тобі, ота бісова машина, як скажена — тільки гурк-гурк, пих-пих. І від того пихкання та гарчання у мене в голові одразу все шкереберть (Жур., Дорога.. Словник української мови в 11 томах