пишатися

ПИША́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок.

1. Відчувати гордість за кого-небудь, бути сповненим гордості за щось; гордитися.

Похмурий Стьопа Шемшура міг пишатися своєю колишньою ученицею (О. Донченко);

Вже сьогодні ми маємо чимало людей і колективів, досягненнями та науковим рівнем яких можна законно пишатися (з наук. літ.);

Він [Данте] не забув своєї Беатріче, Вона одна в піснях його панує, .. Він іншої дружини не знайшов. Він заквітчав її вінцем такої слави, Якою ні одна з жінок ще не пишалась (Леся Українка);

// Відчувати внутрішнє задоволення.

Ти [красуне] пишаєшся тим, що усякий Не погляне на тебе дарма, І що линуть до тебе юна́ки, Що ти владна звести їх з ума (Я. Щоголів);

– На ж тобі, старче божий, цю паску.., – сказала поважним голосом Онися, пишаючись такою щедрою милостинею (І. Нечуй-Левицький);

Іван Антонович пишався своєю реформою, спрямованою на те, щоб ніхто з бійців “не розучився стріляти” (О. Гончар);

Здібністю виразно мислити, вмінням сконцентрувати мізкові сили в одну точку .. – цими властивостями своїми професор справедливо пишався (В. Підмогильний);

// Мати втіху або насолоду з чого-небудь; розкошувати, втішатися.

І батько й мати не пускали, Казали: Вгору не залазь. Так ні, за князя. От і князь! От і пишайсь тепер, княгине! (Т. Шевченко).

2. Буйно рости, квітнути, розцвітати.

Там, де недавно ще пишалась на сонці буйна рослинність, де кипіло життя та радість, там буде гола, дика пустеля (М. Коцюбинський);

Буйно пишається жито у полі (І. Манжура);

* Образно. – Для багатого пишаєшся [земле] красою, багатого годуєш, зодягаєш, а бідного приймаєш лише в яму... (М. Коцюбинський);

// Бути на піднесенні; відзначатися заможністю і т. ін.; процвітати.

[Семен Мельниченко:] Ти [країна] .. пишаєшся в скиртах та в стогах (М. Кропивницький).

3. Мати надзвичайно привабливий вигляд, вирізнятися, виділятися чимось красивим, приємним і т. ін.

Пишається проти сонця гай, увесь у блискучих краплях, як у дорогому намисті (С. Васильченко);

Ці гори не пишаються дикою красою високих шпилів, глибоких ущелин, стрімких урвищ, навислих над ними скель (М. Томчаній);

День величався і пишався (В. Стус);

Якщо в старих будинках були малі віконечка, то нові кам'яниці обов'язково пишалися широкими “варшавськими” вікнами (Ірина Вільде).

4. Виділятися своєю красою, привертати увагу;

// у сполуч. зі сл. краса, здоров'я, сила і т. ін. Бути в розквіті краси, здоров'я, сили і т. ін.

Марії Шелест мовби дивом якимсь повертались молоді роки. Не старіє молодиця, годами пишається свіжою, біло-рожевою красою (І. Волошин);

Розстібнута її блузка показувала цнотливо верхню частину грудей, які пишались здоров'ям (М. Томчаній);

// Про будівлю, місцевість і т. ін.

Предків поличчя пишалися в замку... (П. Грабовський);

На край села стояла невеличка хатка. Біля неї пишався рясний садок (Б. Грінченко);

За склом пишалося свідоцтво, що його видала парафіальна школа (Я. Качура).

5. Показувати свою зверхність, виявляти її в поведінці, виразі обличчя і т. ін.; бути пихатим, зазнаватися.

Кирилик побачив, що він робе [робить] таке діло, якого ніхто не зможе; ні мати, ні сестри, – і запишався .. Перед батьком тілько Кирилко не так пишався, бо .. боявся його (Панас Мирний);

– І чого б я, Левку, так пишалася? Шкода тобі розповісти? – І, справді, чому б не розповісти? – неждано вирішує парубок (М. Стельмах);

Парубок аж набундючився, пишаючись собою, і з гордою усмішкою на устах повертає з вулиці на вуличку (М. Стельмах);

// Поводити себе манірно, кокетливо і т. ін.

Вони були проворніші й сміливіші од дочок хліборобів, вміли пишатись (І. Нечуй-Левицький);

Пишається, як попівна в гостях (Номис).