1. Словник української мови у 20 томах

плебей

ПЛЕБЕ́Й, я, ч.

1. У стародавньому Римі – представник нижчого стану вільного населення.

Вільне населення Риму, яке не входило в патриціанську общину, називалось плебеями (з навч. літ.).

2. Назва людини неаристократичного походження.

До шостого класу він не встиг навіть зміркувати, що він плебей (дід його був міщанин, а батько – повітовий чиновник) (А. Кримський);

Плебей, безштанько, жебрак – син поштаря і швачки – дозволив собі покохати його [губернатора] дочку, кревну дворянку! (Ю. Смолич).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плебей — плебе́й іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
  2. плебей — див. ХАМ. Словник синонімів Караванського
  3. плебей — див. підлабузник Словник синонімів Вусика
  4. плебей — -я, ч. 1》 У Стародавньому Римі – представник нижчого стану вільного населення. 2》 За середньовіччя і пізніше – широкі верстви міської бідноти. 3》 перен. В аристократичних колах – назва людини, яка походить з нижчих верств суспільства. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. плебей — див. бідняк, ілот, фелаг, пролетар Словник чужослів Павло Штепа
  6. плебей — Плебе́й, -бе́я; -бе́ї, -бе́їв Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. плебей — ПРОСТО́ЛЮ́ДИН заст. (той, хто належав до непривілейованих верств суспільства; людина неаристократичного походження), ПРОСТО́ЛЮ́ДЕЦЬ розм., ПРОСТА́К розм., ПЛЕБЕ́Й зневажл., ЧУПРУ́Н зневажл.; ХЛОП, МУЖИ́К (про людину селянського походження). Словник синонімів української мови
  8. плебей — ПЛЕБЕ́Й, я, ч. 1. У стародавньому Римі — представник нижчого стану вільного населення. Вільне населення Риму, яке не входило в патриціанську общину, називалось плебеями (Іст. стар. світу, 1957, 146). Словник української мови в 11 томах