1. Словник української мови у 20 томах

плеканець

ПЛЕ́КАНЕЦЬ, нця, ч., розм.

1. Те саме, що песту́н 1; мазун.

Він одинак, плеканець у своїх батьків.

2. Те, що є чи було об'єктом догляду, піклування.

– Вчасно посіяли, Прошарували упору, Попроривали – Пішли наші плеканці вгору! (І. Вирган).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плеканець — пле́канець іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
  2. плеканець — див. пестун; улюбленець Словник синонімів Вусика
  3. плеканець — -нця, ч., розм. 1》 Те саме, що пестун 1); мазун. 2》 Те, що є чи було об'єктом догляду, піклування. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. плеканець — ПЕСТУ́Н (той, кого надмірно пестять, кому потурають у всьому), ПЕСТІ́Й розм., МАЗУ́Н розм., МАЗІ́Й розм., ПЛЕ́КАНЕЦЬ розм., ПЕ́ЩЕНЕЦЬ рідше. Добриня.. не відходив від свого пестуна (С. Словник синонімів української мови
  5. плеканець — ПЛЕ́КАНЕЦЬ, нця, ч., розм. 1. Те саме, що песту́н 1; мазун. Він одинак, плеканець у своїх батьків. 2. Те, що є чи було об’єктом догляду, піклування. — Вчасно посіяли, Прошарували упору, Попроривали — Пішли наші плеканці вгору! (Вирган, В розп. літа, 1959, 134). Словник української мови в 11 томах