плеканець
ПЕСТУ́Н (той, кого надмірно пестять, кому потурають у всьому), ПЕСТІ́Й розм., МАЗУ́Н розм., МАЗІ́Й розм., ПЛЕ́КАНЕЦЬ розм., ПЕ́ЩЕНЕЦЬ рідше. Добриня.. не відходив від свого пестуна (С. Скляренко); Гриць, мамин пестій, був хлопець незвичайної вроди, кров з молоком (І. Франко); — А ти, стара, не дуже лишень потурай своєму мазунові (І. Нечуй-Левицький); — Мовчи, мазій, — каже Явтух Каленикович, — бач, який пащекуватий! (Ю. Яновський); За такого можна не боятися, що виросте з нього якийсь байдич, дармобит, матусин пещенець (І. Муратов). — Пор. білору́чка, улю́бленець.
Джерело:
Словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- плеканець — пле́канець іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
- плеканець — див. пестун; улюбленець Словник синонімів Вусика
- плеканець — -нця, ч., розм. 1》 Те саме, що пестун 1); мазун. 2》 Те, що є чи було об'єктом догляду, піклування. Великий тлумачний словник сучасної мови
- плеканець — ПЛЕ́КАНЕЦЬ, нця, ч., розм. 1. Те саме, що песту́н 1; мазун. Він одинак, плеканець у своїх батьків. 2. Те, що є чи було об'єктом догляду, піклування. – Вчасно посіяли, Прошарували упору, Попроривали – Пішли наші плеканці вгору! (І. Вирган). Словник української мови у 20 томах
- плеканець — ПЛЕ́КАНЕЦЬ, нця, ч., розм. 1. Те саме, що песту́н 1; мазун. Він одинак, плеканець у своїх батьків. 2. Те, що є чи було об’єктом догляду, піклування. — Вчасно посіяли, Прошарували упору, Попроривали — Пішли наші плеканці вгору! (Вирган, В розп. літа, 1959, 134). Словник української мови в 11 томах