плем'я
ПЛЕ́М'Я, пле́мені і пле́м'я, с.
1. Форма суспільної організації і етнічної спільності людей, що характерна для родової стадії первіснообщинного ладу.
Великий і численний рід, один із родів полянського племені, до якого належав Ант, споконвіку жив над Дніпром (С. Скляренко);
Племенами називаються об'єднання родів, які жили на спільній території, говорили однією мовою і мали спільні звичаї та вірування (з навч. літ.).
2. Група народностей, пов'язаних спільним походженням і спорідненістю мов.
Найближчими сусідами Західної Римської імперії були германські племена, далі на схід жили слов'янські, литовські, фінські племена (з навч. літ.).
3. заст. Народність, національність; народ.
Яскравими фарбами малював він колишню славу й велич татарського племені (М. Коцюбинський);
Серед мішанини різних мов, які він знав і яких не знав повністю, йому був зрозумілий тільки сміх, єдиний для всіх племен, однаковий у всіх людей на землі (О. Гончар).
4. тільки одн., перен. Група, категорія людей, об'єднаних якою-небудь спільною ознакою (належністю до якогось соціального шару, до певної організації або за віком, особистими якостями, властивостями і т. ін.).
Діточки її стомили ніженьки, заклопотали головочку, годячи панському плем'ю (Марко Вовчок);
Повстає кругом по світі Плем'я сміле, войовниче, Що для люду права, хліба, Волі і освіти кличе (І. Франко);
Гей, знову, знов прибоєм лави – На площі плем'я молоде! (П. Усенко);
// розм. Група тварин, об'єднаних якою-небудь спільною ознакою.
Пси мене обнюхали .. По павільйонах, по цехах, по монтажних кімнатах, у їдальні – скрізь на всі способи чухалось, скавучало й гавкало це плем'я (Ю. Яновський).
5. тільки одн., розм., заст. Рід (у 2 знач.).
Троянське плем'я все засіло коло книжок, що аж потіло (І. Котляревський);
// Походження, родовід.
Я не знала роду-племені своєї знайомої, ледве знала імення (Леся Українка);
[Вересай:] Хто ж ви будете, люди добрі? З якого села, роду-племені? (Ю. Мокрієв).
6. тільки одн., заст. Рідня, родич.
Приїздить він до дядька, а дядина побачила та й кае [каже]: – Це ж наше плем'я їде (Сл. Б. Грінченка);
// Нащадки, діти; покоління.
– Ой, Іване.., а що буде послі, не подумав єси, та й запропастив і дівчину, і все її плем'я! (Марко Вовчок);
* Образно. Дівчино, серденько! жартуй, поки є врем'я, Жартуй, да не глузуй із бідних парубків; А то мине весна твоїх годів, Покине і тебе дияволове плем'я (Є. Гребінка).
(1) Ка́рликові племена́ – низькорослі племена Центральної Африки;
(2) Лю́дське́ пле́м'я – людство, люди;
(3) Трипі́льські племена́ – умовна назва найдавніших землеробсько-скотарських племен, які жили в кінці IV – на початку II тисячоліття до н. е. на території Молдавії та Правобережної України, де в селі Трипіллі вперше були виявлені сліди їх перебування.
Трипільські племена .. зупинили дунайські племена в їх просуванні на схід (з наук. літ.).
◇ Без ро́ду й пле́мені див. рід;
(4) Ні ро́ду ні пле́мені (д) див. рід;
(5) Іу́дине (ю́дине) пле́м'я (порі́ддя, корі́ння і т. ін.), зневажл., лайл. – зрадник.
І все'дно [всеодно] іудиному корінню недовго звиватися (М. Стельмах).
Значення в інших словниках
- плем'я — пле́м'я іменник середнього роду * Але: два, три, чотири пле́мені Орфографічний словник української мови
- плем'я — Рід, ур. коліно, суч. народність; (суче) лай. кодло; ЗСТ. рідня, родичі, діти, покоління. Словник синонімів Караванського
- плем'я — див. родина Словник синонімів Вусика
- плем'я — племені і плем'я, с. 1》 Форма суспільної організації та етнічної спільності людей, що характерна для родової стадії первіснообщинного ладу. 2》 Група народностей, пов'язаних спільним походженням і спорідненістю мов. 3》 заст. Великий тлумачний словник сучасної мови
- плем'я — Група родів, яка походить від спільного, часто легендарного, предка, займає спільну територію і пов'язана спільністю організації; часто зв'язок політичного характеру; існує у деяких індіанців Пд. Америки, народів Африки, Австралії, Океанії та Азії. Універсальний словник-енциклопедія
- плем'я — без ро́ду й пле́мені. Абсолютно одинокий, сам-один. Кинув він усе та й утік до Києва, ізгоєм став, неприкаяною людиною, без роду й племені (А. Хижняк); Чи думав .. Федоровський, парубок, як кажуть, без роду й племені, що йому може всміхнутися таке щастя?... Фразеологічний словник української мови
- плем'я — НАРО́Д (нація, народність, плем'я), ЛЮД рідко, ПЛЕ́М'Я заст., поет., ЯЗИ́К заст., поет. Тут (на ярмарку) вже істий содом! Неначе якийсь давній народ десь знявся з місця та й отаборивсь, мов в часи "великого переселення народів" (І. Словник синонімів української мови
- плем'я — Пле́м'я, -м'я и -мени с. 1) Племя, поколѣніе, родъ, потомство. Иногда объ одномъ лицѣ въ значеніи родственникъ. Приїздить він до дядька, а дядина побачили та й кае: «це ж наше плем'я їде». Мнж. 59. 2) Племя, народъ. Словник української мови Грінченка