1. Словник української мови у 20 томах

плигнути

ПЛИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док.

Однокр. до плига́ти.

Він миттю плигнув з печі на піл (Панас Мирний);

Кінь стрілою плигнув уперед (Ю. Збанацький);

Писарець .. плигнув через вікно в садок (І. Нечуй-Левицький);

Мало я з вікна не плигнув,Щоб її поцілувати! (Леся Українка);

Стіл аж йойкнув під кулаком Гнатовим, миска плигнула по столі (М. Коцюбинський).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плигнути — плигну́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. плигнути — -ну, -неш, док. Однокр. до плигати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. плигнути — ПІДСТРИ́БУВАТИ (трохи підніматися вгору від поштовхів, коливань тощо), ПІДСКА́КУВАТИ, ПІДПЛИ́ГУВАТИ, ПІДКИДА́ТИСЯ (ПІДКИ́ДУВАТИСЯ), ПІДЛІТА́ТИ, ПЛИГА́ТИ рідше, ГЕ́ЦАТИ (ГИ́ЦАТИ рідше) розм., ПІДВЕРГА́ТИСЯ діал. — Док. Словник синонімів української мови
  4. плигнути — ПЛИГНУ́ТИ, ну́, не́ш, док. Однокр. до плига́ти. Він миттю плигнув з печі на піл (Мирний, IV, 1955, 299); Кінь стрілою плигнув уперед (Збан., Між.. людьми, 1955, 28); Писарець.. плигнув через вікно в садок (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  5. плигнути — Плигну́ти, -гну́, -не́ш гл. одн. в. отъ плигати. Прыгнуть. Словник української мови Грінченка