пломінець
ПЛОМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч., поет.
Зменш.-пестл. до пло́мінь.
– Пробу, пробу! .. – промовив майстер. І полився метал струмочком... Пломінці, ніби сині айстри, Зацвіли голубим віночком (Л. Забашта).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пломінець — пломіне́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- пломінець — -нця, ч., поет. Зменш.-пестл. до пломінь. Великий тлумачний словник сучасної мови
- пломінець — ПЛОМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч., поет. Зменш.-пестл. до пло́мінь. — Пробу, пробу!.. — промовив майстер. І полився метал струмочком… Пломінці, ніби сині айстри, Зацвіли голубим віночком (Забашта, Нові береги, 1950, 54). Словник української мови в 11 томах