1. Словник української мови в 11 томах

пломінець

ПЛОМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч., поет. Зменш.-пестл. до пло́мінь.

— Пробу, пробу!.. — промовив майстер. І полився метал струмочком… Пломінці, ніби сині айстри, Зацвіли голубим віночком (Забашта, Нові береги, 1950, 54).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пломінець — пломіне́ць іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. пломінець — -нця, ч., поет. Зменш.-пестл. до пломінь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. пломінець — ПЛОМІНЕ́ЦЬ, нця́, ч., поет. Зменш.-пестл. до пло́мінь. – Пробу, пробу! .. – промовив майстер. І полився метал струмочком... Пломінці, ніби сині айстри, Зацвіли голубим віночком (Л. Забашта). Словник української мови у 20 томах