1. Словник української мови в 11 томах

пломеніючий

ПЛОМЕНІ́ЮЧИЙ, а, е, поет. Дієпр. акт. теп. ч. до пломені́ти;

// У знач. прикм.

Вогневик, помолоділий, пломеніючий, енергійно крокував по кабінету (Збан., Малин. дзвін, 1958, 162);

Надя.. нахиляє гарненьку чорноброву голівку — чи то щоки пломеніючі, чи очі блискучі приховує (Ряб., Жайворонки, 1957, 9).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. пломеніючий — -а, -е. Дієприкм. акт. теп. ч. до пломеніти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  2. пломеніючий — ПЛОМЕНІ́ЮЧИЙ, а, е, поет. Дієпр. акт. до пломені́ти; // у знач. прикм. Вогневик, помолоділий, пломеніючий, енергійно крокував по кабінету (Ю. Збанацький); Надя .. нахиляє гарненьку чорноброву голівку – чи то щоки пломеніючі, чи очі блискучі приховує (І. Рябокляч). Словник української мови у 20 томах