1. Словник української мови у 20 томах

плюгавий

ПЛЮГА́ВИЙ, а, е, зневажл.

1. Який викликає зневагу, огиду, непоказний, осоружний, миршавий (про людину).

Як він насмілився всупереч батьковій волі? Через оте чорт батька зна що – таке миршаве та плюгаве? Та коли б не найближчого друга дочка, – плюнути б та й розтерти! (Ю. Смолич);

Ішов, ішов дорогою – та і в яму впав, любив, любив хорошую – та й плюгаву взяв (прислів'я);

Ще недавно він був таким жалюгідним, здавалось, страх навіки поселився в його плюгавому тілі (Ю. Збанацький);

// перен. Огидний, мерзенний, підлий.

– Радзівілл прийшов, так ви, окаянні, не одвітували йому й разу з гармати! Плюгаві страхополохи! (П. Куліш);

Його [О. Пушкіна] волелюбні пісні вселяли в серця людей невгасиму віру в те, що не вічно панувати фельдфебелю-цареві з його плюгавими сатрапами (з наук. літ.).

2. перен. Незначний, мізерний (про предмети).

Плюгава річка.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плюгавий — плюга́вий прикметник зневажл. Орфографічний словник української мови
  2. плюгавий — (тип) непоказний, миршавий, с. ГИДКИЙ, підлий; (- річ) мізерний. Словник синонімів Караванського
  3. плюгавий — див. гидкий; слабий Словник синонімів Вусика
  4. плюгавий — -а, -е, зневажл. 1》 Який викликає зневагу, огиду, непоказний, миршавий (про людину). || перен. Огидний, мерзенний, підлий. 2》 перен. Незначний, мізерний (про предмети). Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. плюгавий — ГИДКИ́Й (про людину, її риси тощо — який викликає огиду), БРИДКИ́Й, ОГИ́ДНИЙ, ОГИ́ДЛИВИЙ, ОСТОГИ́ДЛИЙ, ГИДО́ТНИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙ, ВІДВОРО́ТНИЙ, ПЛЮГА́ВИЙ зневажл. — Я тебе зненавиділа! Ти мені противний! Поганий! Гидкий! (І. Словник синонімів української мови
  6. плюгавий — ПЛЮГА́ВИЙ, а, е, зневажл. 1. Який викликає зневагу, огиду, непоказний, миршавий (про людину). Як він насмілився всупереч батьковій волі? Через оте чорт батька зна що — таке миршаве та плюгаве?... Словник української мови в 11 томах
  7. плюгавий — Плюгавий, -а, -е Гадкій, скверный, дрянной; презрѣнный. К. ЧР. 424. ум. плюгавенький. Плюгавенький панок. О. 1862. IX. 72. Словник української мови Грінченка