плюгавий

Значення в інших словниках

1. плюгавий — плюга́вий прикметник зневажл. Орфографічний словник української мови
2. плюгавий — див. гидкий; слабий Словник синонімів Вусика
3. плюгавий — -а, -е, зневажл. 1》 Який викликає зневагу, огиду, непоказний, миршавий (про людину). || перен. Огидний, мерзенний, підлий. 2》 перен. Незначний, мізерний (про предмети). Великий тлумачний словник сучасної мови
4. плюгавий — ПЛЮГА́ВИЙ, а, е, зневажл. 1. Який викликає зневагу, огиду, непоказний, осоружний, миршавий (про людину). Як він насмілився всупереч батьковій волі? Через оте чорт батька зна що – таке миршаве та плюгаве?... Словник української мови у 20 томах
5. плюгавий — ГИДКИ́Й (про людину, її риси тощо — який викликає огиду), БРИДКИ́Й, ОГИ́ДНИЙ, ОГИ́ДЛИВИЙ, ОСТОГИ́ДЛИЙ, ГИДО́ТНИЙ, ОБРИ́ДЛИВИЙ, ОСОРУ́ЖНИЙ, ВІДВОРО́ТНИЙ, ПЛЮГА́ВИЙ зневажл. — Я тебе зненавиділа! Ти мені противний! Поганий! Гидкий! (І. Словник синонімів української мови
6. плюгавий — ПЛЮГА́ВИЙ, а, е, зневажл. 1. Який викликає зневагу, огиду, непоказний, миршавий (про людину). Як він насмілився всупереч батьковій волі? Через оте чорт батька зна що — таке миршаве та плюгаве?... Словник української мови в 11 томах
7. плюгавий — Плюгавий, -а, -е Гадкій, скверный, дрянной; презрѣнный. К. ЧР. 424. ум. плюгавенький. Плюгавенький панок. О. 1862. IX. 72. Словник української мови Грінченка