1. Словник української мови у 20 томах

плюскання

ПЛЮ́СКАННЯ, я, с.

Дія за знач. плю́скати і плю́скатися і звуки, утворювані цією дією.

Незабаром він почув плюскання хвилі об крижину (М. Трублаїні);

Плюскання дощу.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плюскання — плю́скання іменник середнього роду Орфографічний словник української мови
  2. плюскання — див. хлюпання Словник синонімів Вусика
  3. плюскання — -я, с. Дія за знач. плюскати і плюскатися і звуки, утворювані цією дією. Плюскання дощу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. плюскання — ПЛЮ́СКАННЯ, я, с. Дія за знач. плю́скати і плю́скатися і звуки, утворювані цією дією. Незабаром він почув плюскання хвилі об крижину (Трубл., І, 1955, 143); Плюскання дощу. Словник української мови в 11 томах
  5. плюскання — Плю́скання, -ня с. Плесканье. Словник української мови Грінченка