плюскати
ПЛЮ́СКАТИ, аю, аєш, недок.
1. без прям. дод. Рухаючись, видавати плюскіт (про воду або іншу рідину).
А вода все клекотіла, все плюскала та шуміла і нарешті сягнула до горища (Б. Грінченко);
Вічно дзвенить посуд [у лабораторії], булькають і плюскають рідини, оглушливо гудуть примуси (Ю. Шовкопляс);
// Битися, ударятися об що-небудь з плюскотом.
Він [баркас] стояв, а хвиля гралась навкруги нього, плюскала в боки, бризкала піною (М. Коцюбинський);
// Ударами, рухом по (у) воді (або іншій рідині) створювати плюскіт.
Кінь фиркає та плюскають гумові колеса в калюжах та ямках (Г. Хоткевич).
2. що. Різким рухом, з плюскотом лити, наливати воду (або іншу рідину) в що-небудь.
Плюскати воду в миску.
3. що і без прям. дод. Бризкати водою (або іншою рідиною), лити її на себе або на кого-, що-небудь.
Плюскати водою в обличчя;
Плюскати воду на стіл.
Значення в інших словниках
- плюскати — плю́скати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- плюскати — див. лити Словник синонімів Вусика
- плюскати — -аю, -аєш, недок. 1》 неперех. Рухаючись, видавати плюскіт (про воду або іншу рідину). || Битися, ударятися об що-небудь із плюскотом. || Ударами, рухом по (у) воді (або іншій рідині) створювати плюскіт. 2》 перех. Великий тлумачний словник сучасної мови
- плюскати — ПІРНУ́ТИ (швидко зануритися у воду або в якусь іншу рідину перев. з головою), ВПІРНУ́ТИ (УПІРНУТИ), ПОРИ́НУТИ, НИРНУ́ТИ розм., ПУРНУ́ТИ розм., КА́НУТИ перев. поет., ДА́ТИ НУРКА́ діал.; ШУБО́ВСНУТИ, ШУБО́ВСНУТИСЯ, ХЛЮ́ПНУ́ТИСЯ, ПЛЮ́СНУТИ розм. Словник синонімів української мови
- плюскати — ПЛЮ́СКАТИ, аю, аєш, недок. 1. неперех. Рухаючись, видавати плюскіт (про воду або іншу рідину). А вода все клекотіла, все плюскала та шуміла і нарешті сягнула до горища (Гр. Словник української мови в 11 томах
- плюскати — Плюскати, -каю, -єш гл. Плескать. А я слухаю... як ті пишні керманичі весельцями плюскають. Федьк. Словник української мови Грінченка