плюскіт
ПЛЮ́СКІТ, коту, ч.
Шум від руху, падіння води (або іншої рідини), удару по поверхні води (або іншої рідини), падіння на неї, а також звуки, схожі з таким шумом.
В моїй душі чувся веселий шум лісу, плюскіт .. річки (І. Франко);
На морі був штиль. І тільки згодом з легким плюскотом пішов на берег вечірній прибій (Л. Дмитерко);
По берегах .. вигрівалися жаби і скакали з плюскотом у воду (Н. Кобринська);
* Образно. Співають [жайворонки], срібний плюскіт ллється з неба так, наче то з-під гори прорвалися тисячі дзенькотливих струмочків води (П. Оровецький);
// Слід, брижі на поверхні води (або іншої рідини) від руху, сплесків.
– Я помітив в кількох кроках легенький плюскіт. Було таке враження, наче якісь істоти блискавично гулькнули в воду, ховаючись від моїх очей (О. Донченко).
Значення в інших словниках
- плюскіт — плю́скіт іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- плюскіт — -коту, ч. Шум від руху, падіння води (або іншої рідини), удару по поверхні води (або іншої рідини), падіння на неї, а також звуки, схожі з таким шумом. || Слід, брижі на поверхні води (або іншої рідини) від руху, сплесків. Великий тлумачний словник сучасної мови
- плюскіт — Плю́скіт, -коту, -котові Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- плюскіт — ПЛЮ́СКІТ, коту, ч. Шум від руху, падіння води (або іншої рідини), удару по поверхні води (або іншої рідини), падіння на неї, а також звуки, схожі з таким шумом. В моїй душі чувся веселий шум лісу, плюскіт .. річки (Фр., IV, 1950, 200); На морі був штиль. Словник української мови в 11 томах