плюскітливий
ПЛЮСКІТЛИ́ВИЙ, ПЛЮСКОТЛИ́ВИЙ, а, е.
Який безупинно плюскотить.
Сидить [Мирон] і вдивляється у плюскітливу воду (І. Франко);
Так і простояв Данько, як вартовий, над плюскотливою річкою, .. поки не почало й світати (О. Гончар).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- плюскітливий — плюскітли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
- плюскітливий — плюскотливий, -а, -е. Який безупинно плюскотить. Великий тлумачний словник сучасної мови
- плюскітливий — ПЛЮСКІТЛИ́ВИЙ, ПЛЮСКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який безупинно плюскотить. Сидить [Мирон] і вдивляється у плюскітливу воду (Фр., І, 1955, 232); Так і простояв Данько, як вартовий, над плюскотливою річкою, ..поки не почало й світати (Гончар, II, 1959, 230). Словник української мови в 11 томах