1. Словник української мови в 11 томах

плюскітливий

ПЛЮСКІТЛИ́ВИЙ, ПЛЮСКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який безупинно плюскотить.

Сидить [Мирон] і вдивляється у плюскітливу воду (Фр., І, 1955, 232);

Так і простояв Данько, як вартовий, над плюскотливою річкою, ..поки не почало й світати (Гончар, II, 1959, 230).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плюскітливий — плюскітли́вий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. плюскітливий — плюскотливий, -а, -е. Який безупинно плюскотить. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. плюскітливий — ПЛЮСКІТЛИ́ВИЙ, ПЛЮСКОТЛИ́ВИЙ, а, е. Який безупинно плюскотить. Сидить [Мирон] і вдивляється у плюскітливу воду (І. Франко); Так і простояв Данько, як вартовий, над плюскотливою річкою, .. поки не почало й світати (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах