1. Словник української мови у 20 томах

плюхати

ПЛЮ́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм.

1. З шумом, плюскотом падати (звичайно в воду або в що-небудь рідке).

Тепер стріляли з авто і споза нього. Але... кулі не плюхали в воду (Ю. Смолич).

2. що і без прям. дод. Плювати, випльовувати що-небудь.

Хлопці й дівчата обтирають у фойє спинами крейду, плюхають насіння (Ю. Мушкетик).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плюхати — плю́хати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. плюхати — -аю, -аєш, недок., розм. 1》 неперех. З шумом, плюскотом падати (звичайно у воду або в що-небудь, рідке). 2》 перех. і неперех. Плювати, випльовувати що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. плюхати — КИ́НУТИ кого, що (помахом руки, рук змусити летіти, падати або змусити летіти з метою влучити в когось, щось і т. ін.), МЕТНУ́ТИ, ШПУРНУ́ТИ розм., ЖБУРНУ́ТИ розм., ЖБУ́РИТИ розм., ШВИРГНУ́ТИ розм., ШВИРГОНУ́ТИ підсил. розм., ШВА́РКНУТИ розм. Словник синонімів української мови
  4. плюхати — ПЛЮ́ХАТИ, аю, аєш, недок., розм. 1. неперех. З шумом, плюскотом падати (звичайно в воду або в що-небудь рідке). Тепер стріляли з авто і споза нього. Але… кулі не плюхали в воду (Смолич, Прекр. катастр., 1956, 70). 2. перех. і неперех. Словник української мови в 11 томах