плямкати
ПЛЯ́МКАТИ, аю, аєш, недок.
1. Прицмокувати під час жування.
Під час їди не можна плямкати (з наук.-попул. літ.);
Кованько пив чай стакан за стаканом і тріскав паляницю на весь рот, аж плямкав: очевидячки, він добре виголодавсь (І. Нечуй-Левицький);
Він їв швидко, винувато витрiщив очi, плямкав тихiше, нiж завжди, i губив крихти в бороду (Григір Тютюнник);
// Їсти, прицмокуючи.
Насипала [мачуха] йому в миску борщу .. Батько жадібно плямкав (О. Донченко);
Виверне [вепр] молоденьке деревце, хрум корінець – i плямкає, а iклами клацу, клацу наче хтось камiнь об камiнь товче... (Григір Тютюнник).
2. Видавати, утворювати звуки чмокання.
Старий довгу хвилю поглядав на нього, плямкаючи губами (І. Франко);
Соломія зупинялась на мить, щоб подивитись іздалеку, як дикий гусак старанно укладав пір'ячко на голові самички, а вона мліла, плямкала дзьобом і розправляла крила. (М. Коцюбинський);
Всі вражені малюнком. У тій тиші хтось плямкає губами, прикурюючи цигарку, та крізь плямкання, спокійним-спокійним голосом: – Ну, й що ж він розказував? (І. Багряний);
Дід задрімав .. А лоцман .. сидів поруч і мовчав .. Він плямкав беззубим ротом (Н. Рибак);
Стежки ці залиті водою, вони грузькі, твань хлюпа під ногами і лунко плямкає, коли витягнеш із неї ногу (І. Сенченко).
Значення в інших словниках
- плямкати — пля́мкати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- плямкати — (ївши) жвакати, жвякати, чвякати, цямкати, прицмокувати, б. з. тевкати; (взуттям) чвохтіти, чвяхкотіти. Словник синонімів Караванського
- плямкати — I жвакати, жвякати, темкати, цямкати, чавкати, чвахкотати, чвахкотіти, чвякати II див. говорити; їсти; цмокати Словник синонімів Вусика
- плямкати — -аю, -аєш, недок. 1》 Прицмокувати під час жування. || Їсти, прицмокуючи. 2》 Видавати, утворювати звуки чмокання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- плямкати — Аю, -аєш, недок., вульг. Мастурбувати (про жінку). А що ж залишається, коли немає чоловіка? Плямкати. Словник сучасного українського сленгу
- плямкати — ПЛЯ́МКАТИ (видавати звуки губами перев. під час їди), ЖВА́КАТИ, ЧА́ВКАТИ розм., ЧВЯ́КАТИ розм., ЦМО́КАТИ розм., ЧМО́КАТИ розм., ГА́МКАТИ розм., ЦЯ́МКАТИ розм., ТЕ́ВКАТИ діал. Захар плямкав та чвякав, жуючи забруднену його пальцями паляницю (А. Словник синонімів української мови
- плямкати — ПЛЯ́МКАТИ, аю, аєш, недок. 1. Прицмокувати під час жування. Під час їди не можна плямкати (Укр. страви, 1957, 401); // Їсти, прицмокуючи. Насипала [мачуха] йому в миску борщу.. Батько жадібно плямкав (Донч., II, 1956, 105). Словник української мови в 11 томах
- плямкати — Пля́мкати, -каю, -єш гл. Чавкать, причмокивать губами. Черниг. Полт. г. Словник української мови Грінченка