1. Словник української мови у 20 томах

плямувати

ПЛЯМУВА́ТИ, му́ю, му́єш, недок., кого, що.

1. Те саме, що плями́ти 1.

Його запилені черевички плямували білину її плаття, та вона й не помічала цього (Яків Баш);

Дощ видзвонював по капоту і кабіні, плямував вітрове скло (М. Циба).

2. перен. Укривати неславою кого-, що-небудь; ганьбити.

[Найстаріший гість:] Своячка наша має повну волю чинити все, що не плямує честі імення де-Мендозів (Леся Українка);

– Свойого чесного дому я не дам плямувати (І. Франко);

– А що він зрадник і собака, так це я йому в вічі кину. Бо ж шкода, щоб такий козарлюга, як Сагайдак, плямував себе зрадою (З. Тулуб);

Але з сьогоднішнього дня змінила: тепер я кокотка. Мій фах тепер. їздити по шинках і плямувати честь нашої фамілії (В. Винниченко).

3. перен. Виражати осуд, засуджувати кого-, що-небудь.

Плямувати зрадників народу.

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. плямувати — плямувати – таврувати Ці дієслова не можна назвати синонімами. Плямувати у прямому значенні – “бруднити, лишати плями” (“Його запилені черевики плямували білину її плаття” – Яків Баш); у переносному – “компрометувати себе” (“Шкода, щоб такий козарлюга... «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  2. плямувати — плямува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. плямувати — (робити плями) плямити; П. ГАНЬБИТИ, (сваволю) ЗАСУДЖУВАТИ. Словник синонімів Караванського
  4. плямувати — див. ганьбити Словник синонімів Вусика
  5. плямувати — -мую, -муєш, недок., перех. 1》 Те саме, що плямити 1). 2》 перен. Укривати неславою кого-, що-небудь; ганьбити. 3》 перен. Виражати осуд, засуджувати кого-, що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. плямувати — Плямува́ти, -му́ю, -му́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. плямувати — ГАНЬБИ́ТИ (негідними вчинками, поведінкою вкривати ганьбою себе, своє чесне ім'я, рід і т. ін.), БЕЗЧЕ́СТИТИ, ЗНЕСЛА́ВЛЮВАТИ, НЕСЛА́ВИТИ, СОРО́МИТИ, ОСОРО́МЛЮВАТИ, КОМПРОМЕТУВА́ТИ, ПОГА́НИТИ, ОПОГА́НЮВАТИ (ОБПОГА́НЮВАТИ), ЧОРНИ́ТИ, ОЧО́РНЮВАТИ... Словник синонімів української мови
  8. плямувати — ПЛЯМУВА́ТИ, му́ю, му́єш, недок., перех. 1. Те саме, що плями́ти 1. Його запилені черевички плямували білину її плаття, та вона й не помічала цього (Баш, Надія, 1960, 83). 2. перен. Укривати неславою кого-, що-небудь; ганьбити. Словник української мови в 11 томах
  9. плямувати — Плямува́ти, -му́ю, -єш гл. = плямити. Шкода й меча об тебе плямувати. К. Бай. 92. Словник української мови Грінченка