пліть
ПЛІТЬ¹, і, ж.
1. Витке стебло.
2. рідко. Плетений, грубий батіг; нагайка.
Да взяв милий дротяну пліть (П. Чубинський);
Міцно юнак ударив Пліттю коня гнідого І полетів в погоню (Л. Первомайський).
3. діал. Сплетена з соломи стрічка, з якої потім зшивається бриль.
– А пліті на бриль даси? Ти ж собі налагодив!.. (М. Коцюбинський).
ПЛІТЬ², і, ж.
Збірн. до плі́тка² 1.
Я був малий і рідко докидав Своє слівце про очерет, про став, Про хитру пліть, про ненаситну щуку (М. Рильський).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- пліть — пліть 1 іменник жіночого роду витке стебло пліть 2 іменник жіночого роду риба збірн. Орфографічний словник української мови
- пліть — I -і, ж. 1》 Витке стебло. 2》 рідко. Плетений, грубий батіг; нагайка. 3》 діал. Сплетена з соломи стрічка, з якої потім зшивається бриль. II -і, ж. Збірн. до плітка II 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
- пліть — ПЛІТЬ¹, і, ж. 1. Витке стебло. 2. рідко. Плетений, грубий батіг; нагайка. Да взяв милий дротяну пліть (Чуб., V, 1874, 592); Міцно юнак ударив Пліттю коня гнідого І полетів в погоню (Перв., З глибини, 1956, 179). 3. діал. Словник української мови в 11 томах
- пліть — Пліть, -ті ж. 1) Вьющійся стебель. 2) = плетянка 2. Гол. Од. 56. Пліть солом'яна. О. 1862. IV. 2. Словник української мови Грінченка