1. Словник української мови у 20 томах

побликувати

ПОБЛИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., діал.

Бликати час від часу.

У вікні побликував вогник; Василь сидів і спідлоба побликував на матір, як вона голосила, заливалася слізьми (Панас Мирний);

Повстанці .. побликували на нього з неприхованою ненавистю (О. Гончар).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побликувати — побли́кувати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. побликувати — -ую, -уєш, недок., діал. Бликати час від часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побликувати — ПОБЛИ́КУВАТИ, ую, уєш, недок., діал. Бликати час від часу. У вікні побликував вогник; Василь сидів і спідлоба побликував на матір, як вона голосила, заливалася слізьми (Мирний, IV, 1955, 116); Повстанці.. побликували на нього з неприхованою ненавистю (Гончар, II, 1959, 79). Словник української мови в 11 томах