побріхувати
ПОБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.
1. Брехати трохи або час від часу.
Якби її вчили брехать, то вона б і побріхувала (Номис);
З людьми й словечка не промовить [доня], а перед батьком розпускає язика, побріхує... Мачуха така й сяка, вино п'є, в корчмі гуляє (М. Коцюбинський);
На селі й так побріхують про його [Тиміша] залицяння (Б. Харчук).
2. Гавкати не дуже голосно або час від часу.
Тут і там сонно собаки побріхували (П. Козланюк).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- побріхувати — побрі́хувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- побріхувати — див. обманювати Словник синонімів Вусика
- побріхувати — -ую, -уєш, недок., розм. 1》 Брехати трохи або час від часу. 2》 Гавкати не дуже голосно або час від часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
- побріхувати — Побрі́хувати, -брі́хую, -брі́хуєш; побреха́ти, -брешу́, -бре́шеш, -шуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- побріхувати — ПОБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. Брехати трохи або час від часу. Якби її вчили брехать, то вона б і побріхувала (Номис, 1864, № 13060); З людьми й словечка не промовить [доня], а перед батьком розпускає язика, побріхує… Мачуха така й сяка... Словник української мови в 11 томах
- побріхувати — Побріхувати, -хую, -єш гл. Лгать, врать; привирать. Не побріхуй, — нічого сього не було. Конст. у. Він бреше, а ти побріхуєш. Ном. № 6941. Словник української мови Грінченка