1. Словник української мови в 11 томах

побріхувати

ПОБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., розм.

1. Брехати трохи або час від часу.

Якби її вчили брехать, то вона б і побріхувала (Номис, 1864, № 13060);

З людьми й словечка не промовить [доня], а перед батьком розпускає язика, побріхує… Мачуха така й сяка, вино п’є, в корчмі гуляє (Коцюб., І, 1955, 264).

2. Гавкати не дуже голосно або час від часу.

Тут і там сонно собаки побріхували (Козл., Пов. і опов., 1949, 67).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побріхувати — побрі́хувати дієслово недоконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. побріхувати — див. обманювати Словник синонімів Вусика
  3. побріхувати — -ую, -уєш, недок., розм. 1》 Брехати трохи або час від часу. 2》 Гавкати не дуже голосно або час від часу. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. побріхувати — Побрі́хувати, -брі́хую, -брі́хуєш; побреха́ти, -брешу́, -бре́шеш, -шуть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. побріхувати — ПОБРІ́ХУВАТИ, ую, уєш, недок., розм. 1. Брехати трохи або час від часу. Якби її вчили брехать, то вона б і побріхувала (Номис); З людьми й словечка не промовить [доня], а перед батьком розпускає язика, побріхує... Словник української мови у 20 томах
  6. побріхувати — Побріхувати, -хую, -єш гл. Лгать, врать; привирать. Не побріхуй, — нічого сього не було. Конст. у. Він бреше, а ти побріхуєш. Ном. № 6941. Словник української мови Грінченка