побуджати
ПОБУДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко, ПОБУДИ́ТИ, буджу́, бу́диш, док., кого, що.
Будити всіх або багатьох.
Уставає [устає] Василева мати, усю свою челядь побуджає (П. Чубинський);
Кассандра зіходить до вартових і пробує їх побудити (Леся Українка);
– Не галасуй, дітей побудиш, – цитьнув на неї батько (Д. Бедзик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- побуджати — побуджа́ти дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- побуджати — -аю, -аєш, недок., рідко, побудити, -буджу, -будиш, док., перех. 1》 Будити всіх чи багатьох. 2》 мисл. Піднімати звіра з лежанки. Великий тлумачний словник сучасної мови
- побуджати — ПОБУДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., рідко, ПОБУДИ́ТИ, буджу́, бу́диш, док., перех. Будити всіх або багатьох. Уставає [устає] Василева мати, усю свою челядь по-буджає (Чуб., V, 1874, 703); Кассандра зіходить до вартових і пробує їх побудити (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах