побувка
ПОБУ́ВКА, и, ж., перев. у сполуч. з прийм. на, розм.
Те саме, що поби́вка.
– Приїжджав Федот Вихорів на побувку, то самі ж чули, як говорив: – У нас сила. Кордон на замку (Григорій Тютюнник);
Того року він .. приїхав з молодою дружиною до батьків на побувку (В. Минко);
От побувку відбуду, заберу тебе [Данила] на Донеччину до уголька! (Ю. Смолич).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- побувка — побу́вка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
- побувка — ПОБУ́ВКА, и, ж., перев. у сполуч. з прийм. на, розм. Те саме, що поби́вка. — Приїжджав Федот Вихорів на побувку, то самі ж чули, як говорив: — У нас сила. Кордон на замку (Тют., Вир, 1964, 302); Того року він.. Словник української мови в 11 томах