1. Словник української мови в 11 томах

побувка

ПОБУ́ВКА, и, ж., перев. у сполуч. з прийм. на, розм. Те саме, що поби́вка.

— Приїжджав Федот Вихорів на побувку, то самі ж чули, як говорив: — У нас сила. Кордон на замку (Тют., Вир, 1964, 302);

Того року він.. приїхав з молодою дружиною до батьків на побувку (Минко, Моя Минківка, 1962, 75);

От побувку відбуду, заберу тебе [Данила] на Донеччину до уголька! (Смолич, Мир.., 1958, 21).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побувка — побу́вка іменник жіночого роду розм. Орфографічний словник української мови
  2. побувка — ПОБУ́ВКА, и, ж., перев. у сполуч. з прийм. на, розм. Те саме, що поби́вка. – Приїжджав Федот Вихорів на побувку, то самі ж чули, як говорив: – У нас сила. Кордон на замку (Григорій Тютюнник); Того року він .. Словник української мови у 20 томах