побурчати
ПОБУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док.
Бурчати якийсь час.
Ольга побурчала на стажистку Ніну за недопалок, знайдений у коридорі (з газ.);
Баатури трохи побурчали, але, видно, погодилися з думкою свого старшого товариша, бо опустили зброю і почали в'язати полоненикам руки (В. Малик).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-20)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- побурчати — побурча́ти дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- побурчати — -чу, -чиш, док., перех. і неперех., розм. Бурчати якийсь час. Великий тлумачний словник сучасної мови
- побурчати — ПОБУРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док., перех. і неперех., розм. Бурчати якийсь час. Ольга побурчала на стажистку Ніну за недопалок, знайдений у коридорі (Літ. газ., 16.ХІІ 1960, 4). Словник української мови в 11 томах
- побурчати — Побурча́ти, -чу́, -чи́ш гл. Поворчать. Ні, в мене свекруха не зла. Часом побурчить трохи, а не лає. Харьк. Словник української мови Грінченка